Порушення писемного мовлення у дітей

 

Вашій дитині запропонували логопедичні заняття. Ви здивовані?  Дуже часто доводиться чути: "Моя дитина вимовляє всі звуки", "Навіщо  нам логопед?", "У нас є репетитор"(І це у другому класі). Не поспішайте відмовлятись. Перш за все,  з'ясуйте причину, з якої Вам рекомендували логопедичні заняття. Часто батьки єдиною мовленнєвою патологією вважають вади звуковимови.

Як відомо, мовлення буває усне та письмове. До письмового мовлення належить читання та письмо. У початковій школі вміння читати і писати є основною метою, щоб у подальшому навчанні ці навики стали знаряддям до оволодіння іншими  науками. Можливо, Ваша дитина до школи виправила всі недоліки усного мовлення, можливо, щось від Вас приховалось, стало звичним і непомітним, але у мовленні письмовому виникають проблеми  у вигляді стійких і типових помилок.

Звернімось до помилок на письмі. Це можуть бути стійкі пропуски голосних чи приголосних букв, перестановки букв у словах, пропуски та перестановки складів, додавання букв і складів у слова. Це можуть бути стійкі заміни дзвінких і глухих, твердих і м'яких приголосних, заміни голосних, свистячих та шиплячих, африкатів та їх компонентів. Це можуть бути стійко неправильно написані букви і спотворено написані речення. Це все дає Вам повне право звернутись до шкільного логопеда. Фахівці вважають, що попередня дефектна вимова на внутрішньому рівні може затримуватись до двох років.

На жаль, багато батьків  вважають такі помилки безглуздими, викликаними особистими якостями дитини: грайливістю, неуважністю та ін. Насправді, в основі подібних помилок лежать більш серйозні причини. Письмо формується тільки в процесі цілеспрямованого навчання. Специфічні розлади письма мають назву "дисграфія". Виділяють декілька видів дисграфій і кожна з них має свої стійкі, специфічні помилки.

Моя мета полягає не у знайомстві з видами дисграфій, а у привертанні Вашої уваги до стійких, типових, "цікавих", "дивних" помилок у роботах Вашої дитини. Розібратись, яка саме форма дисграфії, допоможе очна консультація з логопедом. За характером помилок вчитель-логопед визначить, які саме процеси не сформовані і допоможе дитині певними вправами їх сформувати.

Учитель-логопед не дублює вчителя, він виконує свою роботу з корекції певних дефектів мовлення, закладає фундамент для успішного засвоєння дітьми шкільної програми. Заняття з логопедом – це не урок. Завданням логопеда є не оцінка знань дитини, а допомога їй.

Китайці кажуть: "Не бійся, що не знаєш, бійся, що не вчишся". Ми всі боїмося помилок, а наші діти особливо. Компенсаторні можливості дітей досить великі. Логопед виявить не лише слабкі сторони, щоб знати з чим працювати, але і сильні - на які треба спиратись. Логопедичні заняття, розвиваючи мовлення, розвивають і психічні функції, і внутрішній світ дитини, роблять її впевненою у собі.

Молодші школярі полюбляють міркувати і грати, розгадувати загадки і розкривати таємниці. Вони прагнуть до пригод.

Логопед завжди прагне зберегти цю зацікавленість у заняттях і зробити їх максимально корисними. Не ставтесь до занять, як до чогось другорядного. Вашим дітям дуже потрібна Ваша увага і розуміння проблем, а логопеду співпраця та допомога, щоб якісно виправити всі недоліки.

Чому коли у дитини щось не вдається у навчанні, Ви її сварите, примушуєте переписувати кілька разів домашнє завдання, тим самим доводячи її до неврозів і не бачите можливостей піти іншим шляхом?

Можливо, саме Ваша дитина буде розумніше, успішніше, впевненіше у собі. На сході кажуть: "Яким би не був довгим шлях, він завжди починається з першого кроку".

 

       ПОРАДИ ЛОГОПЕДА

  1. Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім`ї. Адже перші слова, перші речення дитина вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень розвитку дитини,      спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.
  • У світі звуків
  •  Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У шкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж дитина продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?». Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у шкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.
  • Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів.
  • Поради батькам
  •  Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків;
  •  Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова;
  •  Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини;
  •  Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда;
  • Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення.
  • Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє розповісти про побачене? Усі ці мовленнєві звички дуже потрібні будуть у школі.
  • Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками і враженнями. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.
  •  Поради батькам
  1. Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною;
  2. Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько,дідусь чи бабуся;
  3. Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» (з участю усіх членів сім`ї).